Богомат р. Поема

Богоматір
Поема

Я люблю Тебе так —
що діаманти сяючої Твоєї душі
скажуть один одному:
не спішіть…
Я люблю Тебе! —
це не влаштовує
найоригінальніші
вірші, —
бо я люблю — Тебе! —
Божим серцем оголеним! —
бідний родич
сяючих Ваших глаголів!!
ніби співродитель
Ваших болів,
сяянь
і зайнять,
неумний! —
немов юнак, що без
любовних понять!!


Я люблю так,
що всі будуть!
плакати
і якісь проводки єднать!
«Він втік! Бо він Їх
є союзником!
Він до-слівник! І він — в Божій музиці!!»
Я втік, щоб оцей вітер…
голі віти! — зміг обіймать!..
 
Щоб любилися
квіти із квітами
віти із квітами
схилялись
під Твоїм цілунком трави!
Що якби навіть гинув —
я говорив би про Тебе правду!
Про Вашу правду!
чого я,
знаючи що; се значить, іншим не
радив би…


Боже, це я молодшаю?
Вона молодшає?
Вона така
солодка…
Така Вона солодка!! —
як я вернуся до
цього світу, що
після Неї цей світ не солодкий??
Чом я любові Її
не доотримую???
Бо весь час плакав би!!
Бо стали б худими (!!)
від такої  Любові  — рими!!!
Й цілий світ
Любов цю в небеса виривну —
не пробачив би…
Бо я б все, всіх кинув!!..


Боже! Ти страшний і палкий,
вічно і ви;ну*!!!
Христе, Ти ж любиш людей,
я плакав би, я жодної букви —
не бачив би…
Як мені після Неї —
говорить про людей?
і… хай навіть добру людину?..


І схилялися б під мої з Тобою цілунки трави…
З Небес несумісна з людиною Велика правда…

Як Твоїй любові
У моєму слові??

вічний контабандист
співродитель Твоїх вічних
зайнять
вічно проповзаю
мимо створень понять…
раз — і ніби стрижі
в повітрі дзвенять!


Твоїм диханням —
світле є слово!!
Як Твоїй любові?
Як Вашій любові? —
як з новонароджених
душ задзвенять?!..

Так — увага —
повнота-повага
при світлі народження
нового
Дня?
Ти розширюєш, Боже?! Хто б пойняв!
Тільки що — крила
рожевого коня!
Крилатеє слово!
 Маріє, як Твоїй золотій
Любові?
Коня!!


Й хто за що відповість?
Той за те й відповість,
що треба мені
в інші висі і села —
нести благу вість.
Радісний гість!

Радісний гість!

Радісний гість!
Звище — радісний гість!

Радісний гість!
Вість — і вість!

З словом радості —
в радість
і гість!..

О Твої доторкання!
Вони перевершували
в моїм серці — нетяги…
та й зичайність звитяг!
Утворювали ніколи не бувале велике
Життя…
І треба стати шаленцем —
що;
Божий безум притяг…
 
Він — притяг!

Що змінило не тільки інопланетне моє життя!
Це — Життя!!
О Твої цілування! Божа Мати,
Ти навчила мене літати!
Широкими крильми!
Дихати! — славити!
Любов’ю! — перемагати!
Я завжди маленьку піщиночку —
і шмат — Ти!!

Так, дивись, світ і кинеться —
цілувати!
цілувати!
цілувати!

Весь серцем стане — і —
цілувати! Цілувати!

А Твої викрадання?!
Ти крала
мене
(Божа Мати!) —
й це дозволено
дивитись
хіба що церковним догматам!!!

Щоб не всліпли!
Щоб повіками не прикривались,
так то світла багато!
Та я не хочу інших терзати!!
Чи Мати, чи Дух Святий? а чи Тато?
 
А в Михайлівському?
Я міг
клякнути і на колінах
килимком проповзати. —
куди забігли б
від мене монахи?

Щодо зцілень чи чуд — нову книгу писати?
Та я люблю Тебе (!)
а діаманти
Твоєї душі
ось те скажуть: та ви не спішіть…
І там, в подвір’ї, ви теж — не спішіть!
Смиренний і синій, вийнятий
із голубіні
і небесної синяви —
то це ще дивно,
що я живий…

Це частка, а
щоб все розказати —
пузаті начальники
звідси виходитимуть вже
не пузатими…
і зовсім не хочу казати
чи інфантильний час пронизати!

Твоя любов, Божа Мати!!
Ось колись не буде мене
природа тоді приповзатиме
цілувати
любитись
плодитись
плодами за Ігорем
любов й небо подивувати!
 
Це Ти!
Твоя любов, Божа Мати!..
Я біля Тебе, Цариці,
люблячий,
скромний,
хто надіявсь на Тебе —
не був посоромлений…
І мені лиш би дивиться,
на Тебе дивиться!


Й буде жито-пшениця,
і всяка пашниця.
Думатимуть: позбулися!
А він знов мов вродився.

Від Тебе добрим —
весь світ
заразився!!

09-10.05.2016