Художня ц льн сть

Художня цільність

                Духу Святому присвячується

     «Мука мукання розпочалася
     з біблійної поезії... ніби я передала тобі:
     «...теля з левеням пасуться разом,
     і дитя їх водить...» — і ти пишеш».
                (Людмилка)

1

І ходите ви в озлобленні
і соваєтесь мов сновиди
сліпі —
заплющеним дбаєте:
любові не видно?
А без любові —
без світла Христового —
хіба світу видно?..

Та що ж це отак послизькаєтесь? —
Так біси течуть як злидні
та й ви вже світам огидні
бо бездар, — і в світу питаєтесь:
а світлу й любові — ще видно??

Для чого ви зараз тут?
Що — не були ще під наругою?
Вмирати із Христом
єсть труд
вмирати із до-слів’ям — труд!
і оживати — труд!
І там і тут
я — труд!
і дихаю — з великою
                потугою!!!

 
Чого це??  — тужите?!
І елліни, й євреї —
ви з золотом —
то ви мене з простим словом Христа
паплюжите?!

Ану — натужтеся!
Життя — народжене Бог-Словом
життя напліднює Бог-Слово
народжуєтесь словом Слова
народжуєте — одяганням слова
народжуєтесь — у квітник, златий,
бо пелюстками — глас:
невипадково...
Й не випасти вам
з руки Бога — однаково!

2

З рук
Краси
яку цілувала серця мого прямизна
як вільність, цільність,
щоби жити! —
Ти є
і нехай кожен є
хай кожен зна
кожен щоб зміг її любити!

Добром такі серця вспадковані!
Нараз Духом Святим
заховані...
й перезахованії!

Тож обмізковуйтесь —
хто на мозковищах:
здер Христос здобич, тьмяних,
з начал і властей
і тут здер — і там,
і так
при людях Він виставив їх
на вільне сміховище!


Він — Переможець!!
й хто бо з Духом —
вже як святий!
Сховище Він, особистостям — 
Сам Святий!


Ви не надуті вловом
де земний розум випадає
в простір
та — неживий, як Никодим!
що — в прозі!!

Препростість...

Христос — Поет. — Дивіться, гості...

25.07.2016