Проводжала мати синів на війну жорстоку,звалася та мати Україна.
Вкрита її голівонька темною хустиною,очі сповнені вже сліз,похилилась на коліна і за руку тянется до синів.
- Сини мої голубоньки,скільки ж настраждались. Скільки може влада воювати,красти і корукцінювати?
Скільки кровю буде земля обливатись?
І сльозами мати умиватись.
Вже немає сил усе терпіти, повно бруду у душах людських.
Я ХОЧУ СПОКІЙНО ЖИТИ СТОЯЧИ ТВЕРДО НА НОГАГ!
***
© Copyright: Лариса Кос, 2017
Свидетельство о публикации №117062608518
Свидетельство о публикации №117062608518
Рецензии