Почуй, що думаю, поміж рядками.
Ми, втратив час, знаходимо себе.
То філігранно, гострими краями
Слова мої врізаються в тебе…
Ти знаєш сам, що на тебе чекає,
Туга та біль тут об руку іде.
Надія є, нарешті день засяє
І щастя посмішкою лине до тебе.
Цей шлях вперед вгамує правди спрагу,
Брехня та фальш стискає часу рух.
Даруй мені завзяття та відвагу
Останній бій, ось краплі крові в пух.
Він тополиний білою рікою
Маршрут наверх малює майже сам.
Світ залишається, що віч-на-віч з тугою,
За правду я своє життя віддам.
Правда, що вбива
© Copyright: Влад Селезнев, 2017
Свидетельство о публикации №117062608396
Свидетельство о публикации №117062608396
Рецензии