Ти мене колихала своїми руками
У мороз крижаний, у холодні дощі.
У теплі материнськім зростали роками
Молоді, ще незаймані, квіти-кущі.
На землі не існуює стільки любові,
Скільки дала вона у дитинстві мені.
Найкрасивіша жінка з гіллям вербовим,
Що життя провела у святковім вбранні.
Залишив свій єдиний та перший будинок -
Мій захищений сонцем рідний каземат.
Не забув я ту мить, коли тебе покинув,
Досі чую сумний того дня аромат.
Мов спрямовані танки й влучні гармати,
Мої думки завжди будуть про тебе.
Намалюю зірками рідне слово "мати"
У ночному затишному літньому небі.
Мати
© Copyright: Дима Не Малиновский, 2017
Свидетельство о публикации №117062600700
Свидетельство о публикации №117062600700
Рецензии