Роговая Галина Александровна МАМА
Нас солнце грело и пекло.
Ты разделяла дар пристрастно:
Себе – жару, а мне – тепло.
И также в зимний день погожий,
Коль воздух жёг шипами роз,
Делила так, как мама может:
Мне – ясный свет, себе – мороз.
В те дни, когда Перун гневливый
В июньском небе грохотал,
Себе брала ты хлёсткий ливень,
Мне доставалась чистота.
Отстала ты в пути неблизком,
А я коней своих гоню.
Из-под копыт сверкают искры –
По жизни, словно по огню.
Не заслоняют руки мамы,
Прядут три парки нить потерь.
А небосвод всё тот же самый,
Но надо мной одной теперь.
Перевод с белорусского
_________________________________________
Рагавая Галіна Аляксандраўна
МАМА
Ішлі з табой пад небасхілам,
Адкуль і грэла, і пякло.
І ты употайкі дзяліла:
Сабе – спякоту, мне – цяпло.
І у зімовы дзень пагожы,
Калі марозіла да слёз,
Дзяліла зноў, як маці можа:
Каб сонца – мне, сабе – мароз.
Часінай, як пярун гняўлівы
У небе чэрвеньскім злаваў,
Ты выбірала сабе лівень,
Мне – чысціню вільготных траў.
Адстала ты ў шляху няблізкім –
Я ж коней стомленых ганю.
І апякаюць мяне іскры
Жыцця няўмольнага агню.
І не заслоняць рукі мамы:
Прадуць тры паркі лёсу ніць.
А небасхіл увесь той самы,
Ды нада мной адной вісіць.
Свидетельство о публикации №117062600641