З того моменту, як вiн пiшов

З того моменту, як він пішов,
погасло сонце, спинився лік
часу, і лиш сліди підошов
на юнім серці закутім в лід..

Немає сенсу, нема питань,
глибока рана, на рані шов.
В тоннелях суму не видно грань
з того моменту, як він пішов..

шукати смаку нових розпуст,
жінок чарівних, ніжних, мов шовк,
знімати проби з невинних вуст...
З того моменту, як він пішов..

у світ дуальний богинь та стерв,
де все життя — мов попсове шоу.
Завісив вікна, паролі стер...
З того моменту, як він пішов..

розбився серця крихкий вазон,
і ти зосталась одна - і шо?
І все, що було - то став лиш сон,
з того моменту, як він пішов..

© Паша Броський

* Моя страница в Facebook: www.facebook.com/astartlman
* Моя страница в Vk: vk.com/public_broskii
* Моя страница Instagram: www.instagram.com/pashabroskii/
* Моя страница на стихи.ру: www.stihi.ru/avtor/astartlman
* Приватная рассылка вк: vk.com/app5748831_-24487105