Виходячи з дому пропитого вонню,
Б'юсь об свинцевий чермет прогніваних тварин.
Паща розбита, там скотч двосторонній.
Щоб здержати бліх, що лізуть до крові чужих.
Крихти забавних, не радих, пропитих осіб.
Сіль на лиці в перемішку із міді водою.
Рідні усі - до настання гірших часів.
Потім лиш сруть на своїх у своїх за спиною.
Куди ж приютитись між вікон порожніх, пустих.
Від вулиць холодних та з кров'ю дубових сердець.
Без пальців та ніг доповзу до дверей чарівних.
Мабуть наодинці я краще зустріну солодкий кінець.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117062604809
Свидетельство о публикации №117062604809
Рецензии