Через проходи, труби, сльозні дими,
Занурившись в прогнойні черпаки.
Люди покинули родини,
Щоб сльозно забивать гвіздки в гроби.
Чужі - не рІдні. Нам сказали.
Темні якісь, насуплені тиски.
Давить так вміли, так таскали,
Так сипали багно в прострочені миски.
Та пилососити серця від почуттів - це їх робота.
На неї йти їм дозволя простий закон.
Якщо на тебе йдуть свої солдати,
То заведи їх у брехні притон.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117062604789
Свидетельство о публикации №117062604789
Рецензии