Дні, крейдою писані,
змиваються річкою часу,
линуть роки потоком,
змиваючи нас із дошки,
малюючи зморшки.
Чи встигнемо ми навчити
прийдешніх любити,
чи зникнемо туманом
до світанку
на ґанку?
Сподіваємося день свій
закарбувати в камені,
забуваючи про Силу води,
та брід не знайти!
Наївні,
не втримати човен,
води повен,
хапаємося за соломинку
на хвилинку,
вдихаючи мить коротку,
і зникаємо на дні ріки,
піском Вічності засипані,
дрібні у своїй гордині,
величні у своїх помилках,
піщинки на дні Великої Ріки,
в надії, що просіє хтось
наші дні
і знайде в них суть.
Сила води
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2017
Свидетельство о публикации №117062600277
Свидетельство о публикации №117062600277
Рецензии