Прийду крадькома...
Доторкнуся вустами...
Так-так, це - вона, нескінченна весна,
що серце лікує пустими листами
змарнілому сонцю...
Так-так, це - вона!
Міняє наряди...
Підморгує небу...
Оновлює змісти запилених слів...
А я?!
Я блукаю від Тебе до Тебе,
неначе блукання такого хотів...
І їй все одно - чи скажу, чи почую...
Ти створював світ лиш для неї!
Мовчи...
Я мріяв про ту, що, нарешті, відчує
знеструмлену душу, що стогне вночі...
Мій янгол...
Мій біллю народжений янгол...
Останній дарунок безхмарних небес,
що спокій віддали мені бумерангом
за вдачу пройти між нагострених лез.
Незавершена перфекцiя
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117062602035
Свидетельство о публикации №117062602035
Рецензии