Нарешті,дочекалось Запоріжжя,
Щоб кинув Бог рясні дощи,
Стрімглав летіли так на землю,
Змочивши і її, а ще дерева ,та кущі.
Аж десять тижднів їх не було,
Затримавсь зріст городини у полі,
А сонечко яскраве добре смажило,
Земля засохла,тяжка рослині доля.
Ось,дочекались благодійного дощу,
Раділи бачивши його ,як діти,
Бо важко дивитись на працю свою,
Як сохло все,навкруг,рослини й квіти.
Хоч і доводилось потроху поливати,
Але цього замало для зростання,
Тепер після дощу будуть рости,
Почнеться швидче їх буяння.
Подяка Богу,що Він нас почув,
Молитву нашу виконав завчасно,
Побачили ми блискавку,та грім гримнув,
Надіємось,зустрілись не востаннє.
13.06.2017 рік.
Запоріжжя.
Злива
© Copyright: Виталий Костылёв, 2017
Свидетельство о публикации №117062507453
Свидетельство о публикации №117062507453
Рецензии