Запалив я багаття

Запалив я багаття. Ще темно було.
Щоб зігрітись. Й сніданок смачний готувати…
Десь у лісі совою на мить загуло…
Ніч, іди вже! Вже годі мене чарувати!

Я вже геть зачарований!  Сонце встає.
Хліб, мов хвилі, в степу. Трави вранішні в росах.
Ліс казковий. Зозуля іще не кує.
Та парує земля на вечірніх покосах.

Чую, півні з села…пісню п`ють з ручая…
Тут, де я, тут замріяна річечка Мерла.
Ледь помітна холодна її течія.
І ялина, у снах ще, над нею завмерла…

Вже із сіллю окріп над багаттям моїм.
Я поволі пшоно в казанок засипаю.
То ж селянський куліш я нарешті поїм…
Ось картоплю додам. Хмизу більш не чіпаю.

Як картопелька буде готова, додам
Ще й з цибулькою смажене, дрібненько, сало…
Як же смачно! Навіщо кажу я це вам?
І самому мені на природі замало!..

Запалив я багаття. Ще темно було.
Щоб зігрітись. Й сніданок смачний готувати…
Краснокутські  ялини чарівні. Й село…
Слобожанщина рідна! Красива, як мати…



 

24.06.2017 р.
На світлині автора річка Мерла.