Людские слова

Шон Маклех Патрик

«Я так боюсь людских слов...»
               (Райнер М. Рильке)

Людские слова
Падают на стеклянную поверхность
Хрустальных зеркал
Людских душ,
И разбивают их
На тысячи осколков.

Людские слова, они
Иногда становятся пулями,
Иногда оловянными гирями
Или круглыми оружейными ядрами,
Наполненными пылающим порохом.

Людские слова, они становятся
Иногда острым лезвием
Сумасшедшего парикмахера,
И режут по горлу людской судьбы,

Иногда колючими иглами
Ежей-неудачников,
Или ехидн тихоходных,
Или зубами рептилии
Безногой и извилистой,
Двузубой и чешуйчатошкурой.

В Ахиллесову пяту нашего существования
Иногда хочется убежать
От черных страшных слов людских,

И слушать слова старого
Бородатого явора*,
Или мечтателя ясеня,
Или клёна – рыжего скомороха.

Слушать деревьев шумный говор,
Слова ворона-философа
И шута-воробышка.

У них слова лучше,
Мудрее и к месту,
Добрее и понятливее.
А жаль…

*Явор – явор по украинско–русскому словарю.

Оригінал:

Шон Маклех Патрик
http://www.stihi.ru/2016/03/02/10467

«Я так боюсь людських слів...»
                (Райнер М. Рільке)
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями
Чи круглими гарматними ядрами
Наповненими палаючим порохом.
Людські слова
Іноді гострим лезом
Перукаря божевільного
По горлу людської долі,
Іноді колючими голками їжаків-невдах,
Чи єхидн кволоступів,
Чи зубами рептилії безногої гнучкоспинної
Двозубої та лускатошкірої
В п’яту ахіллесову буття нашого.
Іноді втекти хочеться
Від чорних жахних слів людей,
Слухати слова старого бороданя явора,
Чи мрійника ясена,
Чи клена - сміхотуна рудого,
Слухати
Дерев гомінких слова,
Слова крука-філософа
І паяца горобчика.
У них слова кращі,
Мудріші й доречніші,
Зрозуміліші й добріші.
Нажаль...