Поцiлуй мене
наче в душу гарячий нектар,
між лопатками болісно-лоскотно,
іще мить і зметнуться крил'а....
поцілунок не тіла... а десь на дні..
із душі випускаєш вулкан...
мов лавина, несуться слова палкі,
і весь Всесвіт - в мені... океан...
десь у нетрях свідомості сіє дощ,
розум все прагне взяти в полон,
поцілуй мене...
зараз ми тільки вдвох...
на увесь цей страшний Вавілон...
06/17
надзвичайні подарунки від
Владимир Прохода "Кохання в нас"
http://www.stihi.ru/2017/07/27/98
Владимир Мироненко
"Словами моих предков про любовь 523-й Кремкрес"
http://www.stihi.ru/2018/06/13/9061
Свидетельство о публикации №117062403310
Що серце тишком позбавляє волі.
Побачення в вечірній сіножаті,
З цілунками в духмяному стодолі…
В уста, як в пелюстки, твої вростати,
Про все на світі в мить одну забути.
В мереживнім подолi заплутати,
Стрiмке колiно дотиком вiдчути…
.....................................................
... Воспоминания бросают в чудный край,
И сердце вновь трепещет, как в начале.
В степи свидание , где сенокосный Рай,
И поцелуи в пряном сеновале…
Как в лепестки медовых губ вростать,
О всём на свете вместе забывая.
И в кружевном подоле заплутать,
Волшебную коленку обнимая…
Валерий Анатольевич 2 03.03.2022 21:57 Заявить о нарушении