Кричала птаха за вікном,
А що за птаха?.. – Я не знаю,
Бо нічка темряви сукном
Накрила все навкруг до краю.
Лежу, повита я плащем
Нічних думок, нічних баталій…
А Небо сіється дощем,
В Душі розцвів п’янкий розарій.
Гортаю все своє життя,
Десь там – за рогом бовваніє
Дівочих роздумів шиття,
Що так бентежить і рясніє
Стібками пройдених доріг,
Відлунням пристрастей життєвих,
А там – в кутку в’юнок приліг
Подій важливих й не суттєвих.
Рясніє білим, й чорне є,
Червоним Доля шлях торує…
Та все, що є - воно моє,
Нам кожну мить Господь дарує!..
Замовкла птаха за вікном,
Що пам’ять Серця роз’ятрила…
А нічка темряви сукном
Мої всі роздуми накрила…
Лідія Вовк
24.06. 2017, 4-26
Кричала птаха за в кном...
© Copyright: Лидия Вовк, 2017
Свидетельство о публикации №117062401239
Свидетельство о публикации №117062401239
Рецензии