Хто ми такi...

  Война будет повторяться до тех пор,
                пока вопрос о ней будет решаться не теми,
                кто умирает на полях сражений.
                Анри Барбюс.



****
Хто ми такі - беззахисні і бідні,
Розділені на «західні і східні».
Нам затулили очі  гіркі сльози,
І закипає гнівом серце й мозок…

Ми  предки тих веселих і завзятих
Козаків, що  плювали на  палати,
Нащадки вільних, грізних отаманів…
Живем тепер  безрадісно- туманно?

Крим і Донбас - підстрелені пташата -
За вами плаче Україна-мати
Подивишся назад - лиш гайвороння, -
Як чорним листом, вкрили поле чорне.


А президентам гроші йдуть в кишені,
В  чужій крові - по горло !.. О, мерзенні!
Країни й люди – все для них мізерне.
Ми ж – поминаєм хлопців поіменно.


  Перевод Инессы Соколовой:



И кто же мы? Защиты нет и бедность,
Разделены – какая же нелепость!
На Запад и Восток… И слёзы душат,
И закипает кровь, волненье в душах.

Потомки бравых рыцарей при латах
И казаков, плевавших на палаты,
Потомки грозных вольных атаманов…
Так почему ж нам горько и туманно?

Так и бредем, склонившись, твердолобы,
И вот уж нечего терять нам голым?
Война все силы высосала, разум,
Ей мало жертв… Прогнать бы прочь заразу!

Плывут властям все денежки в карманы,
Тем, кто в крови по горло и обмане!
А людям – крохи, выживают скромно
И поминают  хлопцев поименно.