Залиш мене, тягуча бiль
i ви, потвори та химери…
не зможе вітер водевіль
загоїть рану…флібустьєрам
в вітрилах не знайти сліди
їх змило штормом на свiтанку…
блукає сон поміж гряди,
вдягнувши ночі полотнятку.
його цимбали – пісня гір
лікують душі ніжним дзвоном
і пісня та, як медозбір,
і радість в ній, як сонце в гронах…
як свічка, тане серця біль,
як недогарок, мить докуки…
готує небо нам купіль,
щоб змити з нас сліди розпуки…
вже годі, прикрощі вплітать,
судьбі в ту чудо-опояску…
нехай йде геть та нічка-тать,
вона зазнає тут фіаско…
потрапити їй в ланцюги
негайно допоможе вітер…
скасує зібрані борги,
крапки поставить поміж літер…
і впише /начебто/ в скрижаль
ті теплі визнання в коханні…
їх ніби викував коваль,
з промiння сонця, на світанні…
22.06.2017
теплi визнання в коханнi...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2017
Свидетельство о публикации №117062200067
Свидетельство о публикации №117062200067
Рецензии
Девушка вы Гений...Поражает Стилистика Настроений..!!"!!
Безумный Рисовальщик 22.06.2017 22:07 • Заявить о нарушении
Безумный Рисовальщик 22.06.2017 22:07 • Заявить о нарушении
Благодарю сердечно,Вас Рисовальщик!!!
С теплом!!!
Людмила Аристархова 23.06.2017 20:16 Заявить о нарушении
С теплом!!!
Людмила Аристархова 23.06.2017 20:16 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.