Там, де живу я навмання,
Де кваплюсь день і вік свій збути,
Любов,мов біле кошеня,
Тремтить занедбана, забута...
Віталій Коротич
Мені б ото так,та мало уяви:
Прочитав і від заздрісті рота роззявив.
Закрию:навколо круждяють різнокаліберні гави.
Виклик твого телефону триває вічність і мить.
Не обросла душа слонячою репаною шкірою-щемить.
Зізнаюсь щиро, як на сповіді,без перебільшення:
Марить мені весь час(дивись епіграф)
Біле те кошеня...
Мало уяви...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117062109870
Свидетельство о публикации №117062109870
Рецензии