Вибач за довге безмов"я:
Інколи треба скупатися в тиші.
Вона.як на мене,дарує душевне здоров"я,
Більш вдосконалі з"являються вірші.
Власний епіграф
Твоїм мовчанням закатований і сам німію.
Давлю сльозою непроханою кожен скрик.
Бути байдужим не вмію.
Холодним,як(дивись на небо,зайшов за хмари) молодик.
Ну,що робити, вічна моя каро?
Не намагаюсь,навідь, втекти від себе:
Забракне духу спопелитися Ікаром.
Хай спогад цей у прохолодну ніч тебе зігріє.
А взагалі-найшла коса на камінь,
Заприсягаюсь: не оприлюдню більше ніяку мрію...
Ну, що робити...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117062106288
Свидетельство о публикации №117062106288
Рецензии