Я не просто один – я самотнім іду з наших зустрічей.
Я не знаю, чому та самотність так любить мене.
І, здавалося б, ми спілкувались приємно – не змучились.
Та чому ж та самотність ніяк мене не омине...
Сподівався, до всіх моїх слів ти любов'ю долучишся:
не тягар, не образа, всі – ніжні, тремтливі слова.
Я кажу що люблю, і що жити без тебе я змучився.
Та щоразу ти інша, щоразу ти дивно нова.
І щоразу прощаєшся, наче усе закінчилося.
Непоступлива, горда від мене назавжди ідеш...
Може, слово якесь не сподобалося, помилилося.
Може, віриш, що кращі слова і без мене знайдеш...
Я не просто один-я самотнiм iду з наших зустрiчей
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117062106227
Свидетельство о публикации №117062106227
Рецензии