Владимир Сосюра - Так никто не любил

Из украинской поэзии:

Владимир СОСЮРА

Вере Берзиной

Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь к нам такая.
В день такой расцветает весна на земле
и поля на заре наряжает...

Дышит тихо и в синее небо она
простирает до звёзд свои руки…
В день такой на земле расцветает весна,
и трепещет от сладостной муки...

Вянет сердце моё от счастливых очей,
что в тумане горят надо мною…
Кровь по жилам течёт, среди вешних ночей
она пахнет почти лебедою…

Гей, вы, ясные зори!...И месяц ты мой…
Где вы видели чувство сильнее?..
Для неё я сорву Орион золотой,
я – поэт, и работать умею...

Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит любовь к нам такая.
В день такой расцветает весна на земле
и поля на заре наряжает...

Дышит тихо и в синее небо она
Простирает до звёзд свои руки…
В день такой на земле расцветает весна,
И трепещет от сладостной муки...

Перевод с украинского Марины Ахмедовой-Колюбакиной


ВОЛОДИМИР СОСЮРА

Вірі Берзіній

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...

Гей ви, зорі ясні!.. тихий місяцю мій...
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...