Инсульт

О Боже, начебто жива,
За що ж мені така морока,
Несила... відняло півбока
Та ледь працює голова.

Ось щойно на ногах була.
Чому лежу я на підлозі,
Й піднятися сама не в змозі?
Рябить в очах плямиста мла.

Як страшно згинути одній.
О Боже, я Тебе питаю,
Невже  одразу тут сконаю,
Чи може є година дві?

Хоч хтось би в гості завітав,
Закликала б на допомогу,
Та поряд вже давно нікого,
Покинута мов сирота...

В чім винна Боже, я, скажи?
Виснажлива робота днями,
А ще, бувало і ночами,
Постійно сили на межі...

Бо ж двійко діточок, сама,
Їм батька доброго шукала,
І нервів втратила не мало,
І честі... шкода що дарма.

Не оцінили, геть пішли...
Втекли! терпіти не хотіли,
А в мене відібрало сили,
І душу начебто взяли.

На сердці стало темно, зле,
Добра роками я не бачу,
І лаюсь, бо життя собаче...
То може краще вмерти вже.

Що ж Господи, тоді прости!
Гріхів багато дуже маю.
Чекає пекло, бо до раю,
Давно зламала всі мости...

Причулося... чи мабуть сплю,
Невже я чую знову "Мамо"
Таке ріднесеньке, кохане...
Мій Боже! Дай ще мить!.. Молю!