Вступила в розмову,гадала не варто.
Та усмішка мила спотворить не жарти.
Благала до болю,облиш мене всюди...
Тож знай що по тому,сльози вже не буде.
Росою напевне напоїть всі дива...
Милуючись часом... гомонить,красива.
Розкаже на диво яка ти чудова...
Моя доленосна,моя кольорова.
Наповнена в вінця тим лагідним цвітом.
Що дарить твій запах зимою,-не в літо.
Прокапа напевне росою,дощами...
Майбуть що навіки залишиться снами.
Притупить всі мрії,а також бажання.
Напоїть,сльозами розлуки,-кохання.
Про те не намочить,про те не загубить...
Дощами,-розлуки...невірності,згуби.
(Понкратова.О.В.)
Бажання
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117062002612
Свидетельство о публикации №117062002612
Рецензии
