Через гай, через гай
я іду під засмученим небом.
Але ти не чекай.
Проти ночі іду не до тебе.
Не до тебе іду,
бо до тебе угору дорога.
Не до тебе прийду,
щоб не слухати перестороги.
Там, у іншої, я
не почую і слова гіркого.
Буде інша – моя,
бо від неї весела дорога.
Як від неї іду –
усміхаюся я і співаю.
Знов до неї піду –
проти ночі – усміхненим гаєм.
Через гай, через гай
я іду під усміхненим небом.
Але ти не чекай –
я не прийду за сумом до тебе.
Усміхнуться зірки –
я щасливо зіркам усміхаюсь...
Я люблю ті стежки,
по яких я веселим вертаюсь...
Через гай, через гай
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117061709447
Свидетельство о публикации №117061709447
Рецензии