Злодій, босий, у саду,
раб неключимий,
змушено смиренними-широкими-очима –
що би вп’ясти в тьмі,
із серцем голо-голим;
та Ти блискавка з небес! –
й не йму нічого,
тільки серце просвіщає ім’я Бога:
лиш очима світлові глаголи!!
Чи смієшся Ти, що так і небо
не куняє –
О, Ти так все моє серце наповняєш…
бо сліпий:
та на зіницях Ім’я Бога:
після тебе – все пусте!..
Одна сумна дорога!
04.05.2004
Злод й, босий, у саду...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117061707034
Свидетельство о публикации №117061707034
Рецензии