Я так блукала в темрявi
аж серце заходилося.
Птахи летiли вирiем
туди де нам й не снилося.
Мiй рiд як я зневолений,
розгубленний, засмучений
i пан завжди розлюченний.
Журба.
Сльозами тихо вмилася,
в дорогу помолилася.
Я стану вам поводiем.
I я в полонi виживу
i знову стану вiльною.
Кайдани на шмати.
Та нiби птах окриленний,
в душi надiя з вiрою,
з любов' ю в серцi мирному
я полечу в свiти.
Лети народе й ти !
Як птахи
© Copyright: Жубрик Марина, 2017
Свидетельство о публикации №117061705762
Свидетельство о публикации №117061705762
Рецензии