Я працюю дощем – над землею літаю, мов хмара.
Дочекайтесь мене, хто втомився від сонячних днів.
Але навіть і дощ дуже хоче дощицю до пари.
Та ніяк не вдається дощицю зустріти мені.
Я вже був у долині. Я був у високих Карпатах.
Хтось – обличчя підставив. А хтось парасольку розкрив.
В парасольку, в обличчя хотів би кохану впізнати.
Але ні, не впізнав, не відчув, і самотньо летів.
А дощиця моя від самотності зливою злиться.
І шукає мене у Карпатах, в долинах, в житті.
Так би хороше було зустрітись і разом пролиться...
Хай би нас добра блискавка двох освятила в путі...
Я тебе все одно, і без блискавки, врешті впізнаю -
Дочекайся, дощице моя, дочекайся мене...
Я працюю дощем – над землею, мов хмара, літаю.
І допоки дощиці не стріну – цей дощ не мине...
Дощиця. Дивний вальс
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117061702789
Свидетельство о публикации №117061702789
Рецензии