Якщо віриш - розступляться гори,
якщо любиш - навчишся чекати.
Про любов ні до чого усі розговори,
якщо серце не хоче прощати.
А пробачиш - вгамується вітер,
знову світ буде повний серпанку, -
білий берег і ліс розмаїтий,
і Дністер золотий на світанку.
Світло в юності місто туманне
ляже вічне, святе, невагоме.
Проживеш ти цю мить, як останню,
і щасливий вернешся додому,
Де у кріслі бузковому звіку
буде Муза до ранку сидіти.
І все трапиться, сповниться, тільки ...
Тільки треба цього надзвичайно хотіти!
Якщо вiриш
© Copyright: Петр Скорук, 2017
Свидетельство о публикации №117061702175
Свидетельство о публикации №117061702175
Рецензии