Променем сонця у хмарах дощу,
Квіткою щастя в хвилину сумну,
Вітром нестримним, що бурі здіймав,
Тільки такою, завжди тебе знав
Навіщо шукаєш, не свої шляхи
Згадай, ти вже знаєш,
Куди тобі йти
На зустріч із Сонцем
До мрій чарівних,
Крізь темряву чорну
До хвиль мандрівних
Відкрий свої очі
На небо, що плаче
Борись, якщо хочеш
Здолати невдачі
Радій крізь буденність, до кожного зла
Хай небо не плаче, коли ти сумна
Забудть про образи,
Що серце трясуть
Хай руки емоцій
В незнане несуть
Я вірю, ти чуєш, я вірю у тебе
Стечуть твої рани сухою сльозою
Коли в темряві чорній загине усе
Я попрошу
Назавжди
Залишся собою
Для Тебе...
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117061604395
Свидетельство о публикации №117061604395
Рецензии