Тільки, сидячи біля моря, обіймаючи коліна,
відчуваю спокій я, в хвилини забуття.
Невже, колись, була я русалкою-хвилею,
адже тільки тут тонкий ,Світ мій.
Хвилі змивають сліди, набігаючи.
Піниться, бушує живий простір,
тріумфує гуркотом хвиль.
Небо, як його відображення,
клубочиться хмарами в знемозі.
Коштую, з вітерцем в спорі,
на цьому дихаючому добром просторі.
Картина, око не відвести,
змиває з Душі наліт туги.
Кидаю монетку в море на щастя,
не хочу, щоб мрія, розтанула відразу.
Тiльки у моря...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117061602750
Свидетельство о публикации №117061602750
Рецензии
Так приємно згадати час разом, море біля ніг...
Александр Александрович Беляков 24.06.2017 02:50 • Заявить о нарушении
Александр Александрович Беляков 24.06.2017 02:50 • Заявить о нарушении
Так дійсно, спогади безсмертна штука...
З повагою та любов,ю,
дорогі.
Белякова Светлана Николаевна 24.06.2017 11:51 Заявить о нарушении
З повагою та любов,ю,
дорогі.
Белякова Светлана Николаевна 24.06.2017 11:51 Заявить о нарушении