Тріщини дзеркала щемом роїлись
І вигинались по колу.
А на картині – жіночна наївність,
Очі опущені долу.
Вилиці ніжні та губи чуттєві
Бите люстерко змінило.
Так Галатею, а, може, і Єву
Кинула пристрасть в горнило.
Пряди закручені зміями в’ються ,
Ніби в Медузи Горгони.
Тільки незмінним навік зостаються
Світло-небесні півтони.
Сонце розбилося дрібно до пилу,
Хоче у скронях сіЯти.
Сферне напруження не зачепило
Брови високо підняті.
Дзеркало рух іскрометний прискорить,
З центру здіймаються вихри.
А на чолі відбивається море -
Ніжно-блакитне і тихе.
Геній любов розтинав на мікрони,
Ту, що була, як Везувій.
Так Галатея – Пігмаліону
Вічно у сферах позує.
Навеяно картиной Сальвадора Дали "Галатея со сферами"
Личный взгляд на Галатею, укр. Особистий погляд на
© Copyright: Наталья Гриненко-Артеми, 2017
Свидетельство о публикации №117061602355
Свидетельство о публикации №117061602355
Рецензии