ЧАС

Час…відносний.
Відносно усе. Відносно усього. Відносно до всього.
Час.
Пам'ять моя – зрадник.
Викидає на-гора руду споминів.
Шукай потім у цьому мотлосі найцінніше,
відкидаючи лушпиння непотрібного і нікчемного,
хворобливого і померлого…
А як зрозуміти – ЩО НАЙцінніше?
Живеш, дихаєш, любиш, мрієш і надієшся…
А нитка часу цієї любові обривається.
І здається тобі, що ти помер. Разом з цією любов’ю.
Але життя продовжується, починається новий відлік
…часу.
Стрілки дзиґаря стартують у новий забіг по колу.
Чи у новий виток спіралі?
Мій друже…я знову черкаю у чернетці пам’яті.
Намагаюсь видерти сторінки, що підривають мозок зсередини.
Я палю їх у полум’ї свічі. Те, що не відривається,
рясно поливається червоними чорнилами
з виноградників іспанії, італії, чилі, африки, австралії…
Засипається відірваним календарним листям
мішма з кленовим та дубовим.
Я пишу новий роман.
Сторінку за сторінкою, занурюючись у сюжет та перипетії головних героїв.
Це захоплює так, що дух завмирає
у кульмінаційних моментах.
Ти ж пам’ятаєш? Пам'ять – зрадник.
Вона стріляє з-за рогу.
У найбільш неочікуваний момент.
Ти прокидаєшся у холодному поту, від того,
що тобі наснився твій попередній бог із забутого минулого.
Опа...виявляється, не зовсім забутого.
І ти ковтаєш такий сон разом з ніччю,
пожираєш з глибини спогади,
як Сатурн своїх дітей.
І непомітно з’їдаєш нові порції часу,
що відведений тобі на життя наступної твоєї любові.
Поки його знову не залишиться і крихти.
Відносно все.
Ми – наносекунди вічності у паралелях
Нескінченного.

переклад з російської Оліся Лапковського


Time
Бахоригуль
https://www.youtube.com/watch?v=RxabLA7UQ9k


Время… относительно.
Относительно всё. Относительно всего. Относительно ко всему.
Время.
Память моя – предатель.
Выкидывает на гора руду воспоминаний.
Ищи потом в этом хламе самое ценное,
отбрасывая шелуху ненужного и никчемного,
болезненного и умершего…
А как понять – ЧТО САМОЕ ценное?
Живешь, дышишь, любишь, мечтаешь и надеешься…
А нить времени этой любви обрывается.
И кажется тебе, что ты умер. Вместе с этой любовью.
Но жизнь продолжается, начав новый отсчёт
… времени.
Стрелки часов стартуют в новый забег по кругу.
Или в новый виток спирали?
Мой друг…я снова черкаю в черновике памяти.
Пытаюсь вырвать страницы,
взрывающие мозг изнутри.
Я жгу их в пламени свечи.
То,  что не выдирается,
обильно заливается красными чернилами
из виноградников испании, италии, чили, африки, австралии…
Засыпается оторванными календарными листьями
вперемежку с кленовыми и дубовыми.
Я пишу новый роман.
Страницу за страницей, погружаясь в сюжет
и перипетии главных героев.
Это захватывает так, что дух замирает
в кульминационных моментах.
Ты же помнишь? Память – предатель.
Она выстреливает из-за угла.
В самый неожиданный момент.
Ты просыпаешься в холодном поту, оттого,
что тебе приснился твой прежний бог
из забытого прошлого.
Опа…оказывается, не совсем забытого.
И ты глотаешь такой сон вместе с ночью,
пожираешь возникшие из глубины воспоминания,
как Сатурн своих детей.
И незаметно съедаешь новые порции времени,
отведённого на жизнь очередной твоей любви.
Пока его снова не останется ни грамма.
Относительно всё.
Мы – наносекунды вечности в параллелях
Бесконечности.
http://www.stihi.ru/2017/04/10/40