Прощать и любить... Продолжение

      Юрий Иванович Кириченко (15.01.1954 – 04.12.2015)- украинский поэт.


       З циклу «Прощать i любить»
      (Из цикла «Прощать и любить»)
             (продолжение)


         * * *
…Падає неквапом листя з дерев,
А за деревами – змроки…
Що це за холод і що це за рев,
І – непрочитані кроки?
Падає листя жовтаве з дерев,
А за деревами – долі…
Син осеніючих в сутені мрев,
Що мені треба, крім волі?
Воля – моя несповита душа,
Воля – моя наречена…
Нині куди вона в ніч поспіша?
Де її правда свячена?
Падає листя… А вітер за ним
Ходить наз;рці, мов ліший…
Ним утішатися лише одним
Будуть комонний і – піший…
…Так уже склалося, так повелось:
Вітер невінчаний – з хати…
…Як пояснити, що стрілений лось
Смерть не умів наслухати?..

    16.09.2015р.
       ***

         ****

…Падают листья с деревьев без слов,
а за деревьями – тени…
Что же за холод такой, что за рёв,
и – шаги без их прочтений?
Падают листья своей желтизной,
а за деревьями – годы…
Сыну из глубин красоты земной
что желать, кроме свободы?
Воля – моя молодая душа,
воля – моя дорогая…
В ночь она нынче зачем неспеша?
Где её правда святая?
Лист опускается… Ветер за ним
ходит грустя, словно Леший…
Им утешаться бы только одним,
будь он и конным, и – пешим…
…Так уж сложилось и так повелось:
ветер невенчан – в обиде…
…Как объяснить, что подстрелянный лось
смерть не способен предвидеть?

    14.06.2017г.
       ***

        *.*.*
…Чорні сніги і зелені дощі,
Білені хати і – ночі…
Все це, кохана, чужі радощ;,
Губи чутливі й пророчі…
Чорні лелеки і білі сніги,
Зболені губи, прощання…
Де мені взяти навиріст снаги?
Скоро – розлук пригощання…
…Чорні сніги і зелені дощі,
Білені хати і – коні…
…Вершники, жовті одягши плащі,
Повід затисли в долоні…
Коні – хропуть… Їм дороги нема,
Коні – не знають дороги…
…Впала на шаблі кривава пітьма:
Крук – заклика за відроги…
…Холодно серцю, та тепло – душі,
Смерть у бою – насолода…
…Краяли черепи злі палаші:
Звісно, яка їх природа…

    16.09.2015р.
       ***

       ****

…Черные снега, нудные дожди,
бе;ленные хаты и – ночи…
Это, родная, чужое, пойми,
губы чувствительней пророчеств…
Черные аисты и снега белы,
наболевшие губы, прощанье…
Где мне силы взять развязать узлы?
Скоро от разлук – завещанье…
… Черные снега, нудные дожди,
беленные хаты и – кони…
Всадники, жёлтые надев плащи,
повод зажимают в ладони…
Лошади – храпят… Дорог кутерьма,
лошади – не знают дороги…
…Спала на сабли кровавая тьма:
ворон зазывает в отроги…
…Холодно сердцу, теплее – душе,
смерть, но в бою – благородна…
…Мысли растерзаны на вираже:
видно, такова их природа…

     15.06.2017г.
       ***