Поруч мене... Людмила Юферова

http://www.stihi.ru/2017/06/14/7102


Оригінал:


Люди, люди – поле нескінченне –
Квіти, бур’яни, чортополох...
Скільки ж вас приходило до мене –
Сівачів емоцій і тривог.

Біля мене скільки ж вас юрмилось –
Друзів, однодумців і колег!
В кожного – своя зарозумілість,
Кожен – кращий тактик і стратег.

Сіяли поради і надії,
Я чекала буйного зела...
Що ж то поле зоране чорніє?
Що в роках зневіра проросла?

Озирнулась – друзів так багацько:
Хто зав’яз у часі, хто в ріллі..
Поруч мене – тільки пес і батько –
Найрідніші люди на землі.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Люди…поле без конца и края,
Где цветы, бурьян, чертополох…
Как же много их теперь я знаю –
Сеятелей разных чувств, тревог.

Сколько же вокруг меня толпилось –
Однодумцев и друзей, коллег!
И у всех из них – своя чванливость,
Каждый – лучший тактик и стратег.

Сеяли надежды и советы –
Я хотела верного весла.
Что там в поле вспаханном чернеет? –
То за годы злоба проросла?!..

Да, насчёт друзей я не в накладе:
Кто в цейтноте,  кто застыл в седле…
Ну, а рядом – только пёс и батя –
Вот родные люди на земле.