В лазоревом небе... из Мыколы Винграновського

***
В лазоревом небе я высеял лес,
В лазоревом небе, любовь моя, любо
Тот лес из берёз и дубов будет весь
В лазурной стихии берёзы и дуба.

В лазоревом море я высеял сны,
В лазоревом море на синем подборе
Я высеял сны из твоей же весны
В лазоревом море, в весеннем прибое.

Тот лес зашумит, словно снов изумруд
И явят тебе они в небе и в море,
В лазоревом небе, в лазоревом море
Тебя они явят и тут же замрут.

Дубовый мой посох, сверкание дня.
Ты рядом со мною, и птицы, и стебли,
В дороге и небо – себя в нём востребуй.
Дорога и море… и всё из тебя.




МИКОЛА  ВІНГРАНОВСЬКИЙ

***
У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів і берез,
У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в  небі і в морі,
У синьому небі,  у синьому морі…
Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі   і небо над нами із тебе,
І море із тебе… дорога тверда.
(1965)