Я знаю те, що ти – така, як я.
Така ж. Така самісінька. Я знаю.
Я саме через це тебе кохаю.
І саме через це – навік моя.
Моя – від перших поглядів до слів.
Моя – від сліз щоразу на прощання.
А іншого не хочу я кохання.
Таке кохання в Бога я просив.
Просив, і дав мені Господь любов,
Яку до днів останніх не покину.
Лиш попрощались – знов до тебе лину.
І хочу повертатись знов і знов...
Самісінька така... Та не така...
Ти – краще: ти – божественна, пречиста...
Цілую я намолене намисто
маленьких пальців: Бог – твоя рука...
Я знаю те, що ти - така, як я
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117061403587
Свидетельство о публикации №117061403587
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
