Наш вік – це наші грані,
і старшаючи знаєш,
що добре, що погано, і що робити маєш…
а потім прийде зрілість, і думки пересіє - я так роблю як знаю, я так роблю – як вмію…
А старість? Я не знаю…
Та там границі стерті, бо ми тоді вже вільні, сміливі і уперті. Є лише «НАШЕ», й крапка! Не ставимо там коми, не дивимось на норми, й плюємо на закони.
Цензура? А навіщо? Чого нам вже шарітись? Ми всі давно дорослі, а не маленькі діти.
***
© Copyright: Лидия Ковтун, 2017
Свидетельство о публикации №117061402654
Свидетельство о публикации №117061402654
Рецензии