Ніяк не можу зрозуміти,
Чому нас доля обминає?
Назустріч треба крок зробити,
Поки душа іще співає.
Роки проходять чередою,
І шлях коротшає в цю мить.
Ми розуміємо з тобою,
Що долю треба підкорить.
Вона, як жінка вередлива,
Буває різною в житті.
Нам із тобою не до дива,
Бо диво наше - в почутті.
Воно з роками не згасає,
Кохання живить джерело,
Нехай шумить, не затихає,
Дає нам силу заодно.
Щоби шляхи свої долали,
З любов’ю в серці до кінця,
На долю менше нарікали,
А слухали свої серця.
До мети йдемо своєї,
Не лякають нас шляхи,
Доки джерело вирує,
Долю так лише знайти.
ДОЛЯ
© Copyright: Борис Мохонько, 2017
Свидетельство о публикации №117061402226
Свидетельство о публикации №117061402226
Рецензии