Котивсь горохом день... - пер. С. Груздевой

В  стручках  зелених  вщерть  смаку  і  змісту,
а  стебло  заслабке  та  геть  вусате...
Несу  поживу  в  пелені  до  хати  –
щоб  готувати,  ласувати,  їсти...

А  сонце  нині,  мов  лякливий  равлик  –
ховається  в  закручену  хатину  –
в  хмарину,  що  рухлива  без  упину,
та  скнара  –  ні  краплиноньки  на  трави.

Несе  її  кудись  на  спині  сонце
і  раптом  підглядає  у  шпаринку
як  я  підсмажую  цибулю,  шинку,
римую  з  джерелом  тепла  –  віконце,
що  навстіж... 
і  розхристані  фіранки
духмяним  смаком  діляться  із  ранком...

А  за  вікном  зітхає  щедре  літо
по  вінця  медом  сонячним  налите...

12.06.17   

            Перевод  Светланы  Груздевой: http://prg.stihi.ru/2017/06/18/10007


В стручках зелёных вдоволь сока, вкуса,
а стебель слабоватый и усатый.
Несу в подоле я добычу в хату –
готовить, чтобы лакомиться, кушать.

А солнце нынче выглядит улитом
и прячется в закрученную норку –
в ту тучку, что подвижна и проворна,
но скряга – и на травы не пролито…

Лишь на спине её катает солнце,
подглядывая в щёлочку с хитринкой,
как подрумяниваю лук с ветчинкой,
рифмую с родником тепла – оконце,
что настежь…
и распахнутые шторки
льют аромат вдоль улицы-скатёрки…

Вздыхает за окошком щедро лето,
до верха мёдом солнечным налито…