А знаєш, я рада,
Трапляння й розлуки,
Посідки за чаєм –
Ніщо не збулось,
Що інший той хтось цілував мої руки,
Торкався блискучих з рижінкою кос,
Що все промайнуло,
Разстав разом з снігом
У березні холод в саду,
І літо,
Ввірвавшись в хатини з розбігу,
З тобой розвело нас.
Хіба на бігу...
Не знаю,
Можливо, іще пожалкую,
Можливо, вірші прочитаю не раз,
Згадаю сльозливу я осінь,
Алею,
Ту лавку, на тисячу склок переказ,
Холодне те небо,
Лілові хмарини,
На схід поспівають чи заходом йдуть,
І голос у грому могутній і сильний
Пробач, прощавай,
мій однісінький друг…
13.06.17.
Трапляння й розлуки
© Copyright: Катя Александровская, 2017
Свидетельство о публикации №117061305233
Свидетельство о публикации №117061305233
Рецензии