Мироненко Анатолий Анатольевич Ловушка паука

Они пришли как будто из Европы,
По-варварски ведут себя у нас.
Командуют как проклятые копы,
Всадить готовы пулю между глаз.

На нас начхать им! Всем пренебрегают,
Виновных ищут лишь по сторонам.
С огнём играют, наблюдая с краю,
Не надоело ль это, люди, нам?

Как бешеные псы всё лают, лают
И будущим пугают, сея ложь.
Иная жизнь... За что судьбина злая
На поколенья – вряд ли разберёшь.

Князьями чемоданными султанят:
Обносят и страну и весь народ...
А пели как "нас много..." на майдане –
Заткнуть бы им тогда поганый рот!

Бессмысленно на тьму вокруг взираем.
Кто полужив, кто мёртвый на все сто.
Ждём правосудья, двери запираем,
И никому не верит здесь никто.

В отчаянье надеемся на чудо.
Вдруг добрая протянется рука?
Темнеет сквозь туман развалин груда.
Вся наша жизнь – ловушка паука.



 
перевод с украинского

Пастка павука

Вони прийшли неначебто з Європи,
Насправді – із Тартарії прийшли
Посіли в крісла наші. Наче копи.
Як би від них позбавитись мерщій?

Вони псують і нехтують, і крають…
Вони на руку грають москалям.
Вони загралися! Чи так з багаттям грають?
Чи не набридло люди все це нам?

Вони, брехали, начебто скажені,
Вони лякали наше майбуття…
Вони псували наші з вами гени
Брехнею від інакшого життя.

Вони – князі валіз, султани кланів,
Пограбувань і – знищень взагалі,
Співали: «Нас багато…» на майдані.
Вони нас у болото завели.

Ми сидимо у темряві безглуздя
Напівживі, чи мертві на всі сто.
Чекаємо і досі правосуддя...
нікому тут не вірить вже ніхто.

У відчаю народжується доля.
Хтось знову долю в темряві шука…
Пустеля. Павутиння. Промінь болю…
І все життя - як пастка павука.