***

До "Європи" нам далеко, хоч як не крути,
бо приносять малюків лелеки, а ми не можем їх гідно виховати...


Заходить жінка до вагону у підземці,
на неї люди погляди кидають, мов іноземці,
і ніби того не бачать, що на руках маля...
Невже така жорстока стала наша земля?
...та ще ж ба ні! Дівча, всміхаючись, їй місцем поступилось,
щебече до малечі:"напевно,  ніженьки стомились?"
...заговорилась,
не трималася за поручень,

 а потяг різко зупинивсь, і її лікоть біля носа якогось хлопця опинивсь.
Ох, і почули всі в метро, яка "багата" рідна мова,
хоча цензура з того всього не пропустила б ані слова...
Він розказав, як мають жити
на цьому світі молоді дівчата,
куди іти їм, і у що вдягатись,
куди свої "шпильки" й підбори запихати,
й про те, що на всі вибачення вже йому начхати.
...дівча ніяковіло, вибачалось,
хоча до цього хлопця й не торкалось.

 
Європа, кажете? Безвіз? До "шпильки" весь цей оптимізм! 
Допоки совісті в людей не буде,
й честі-гідності,
то й буде нація на грані моральної бідності.

Вкладайте душу в виховання своїх дітей,
щоби із часом виростали у ЛЮДЕЙ,
а не у казна-що, що вічно не вдоволене життям,
бо в цьому світі жити їм і нам.