Дай мені тебе докохати...
Дай торкнутись ніжного тіла,
що віддавна зваблює душу, мов останній рай на Землі...
Я життя готовий віддати,
якби ти цього захотіла,
щоб знайти для тебе веселку у віками звитій імлі...
Дай мені тебе долюбити...
До колін твоїх повернутись...
Обійняти іх, і мовчати під появу білих зірок.
Тільки так я зможу прожити
без бажання неба позбутись,
і зробити врешті останній до криївки Господа крок...
Дай мені тебе довідчути...
Розчинитись в перших обіймах,
і позбутись ночі як спраги віднайти слова у словах,
щоб в останок знову відчути,
як весна осіннього прийме
за незламну віру у віру, що в коханні вічнім жива.
Мрiя
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117061301920
Свидетельство о публикации №117061301920
Рецензии
