Дiалог

  ДІАЛОГ БІЛЯ НОВОРІЧНОЇ ЯЛИНКИ
 
  - Що відбувається в світі? - А просто зима.
  - Просто зима, Ви вважаєте? – Так, я вважаю.
  Я ж бо і сам, як умію, сліди прокладаю
  в ваші домівки, заснулі завчасно, дарма.
 
  - Що ж за усім оцим буде? - А січень-хугар.
  - Січень, вважаєте? - Так, я вважаю.
  Я ж бо давно вже цю білую книгу читаю,
  Цей старовинний з картинками хуги буквар.

  - Чим же скінчиться усе? - Буде квітень в шовку.
  - Квітень, Ви впевнені? – Так, присягаюсь весною.
  Чув і цей слух перевірений мною,
  ніби сьогодні дзвеніла сопілка в гайку.
 
  - Що ж з цього виходить? - Слід жити,
  І шить сарафани та сукні легенькі із ситцю.
  - Вважаєте Ви, буде все це носитись?
  - Вважаю, що все це слід шити!
 
  Слід шити, бо скільки би віхолі тій не кружляти,
  недовгі, не вічні її кабала і опала.
  Дозвольте ж на честь новорічного балу
  руку на танець, Вам, пані, подати.
 
  І місяць, сріблястий, мов свічка згори,
  І маски святкові по кругу, по кругу.
  Вальс починається, дайте, паноєчка, руку,
  І раз, два, три, раз, два, три, раз, два, три,
  раз два три.

                - Юрій Левітанський