Лина Костенко. Этот лес живой

Этот лес живой. Добро льёт из очей.
Шумят ветра в лохматой голове.
Дряхлые пни, косматые чудища,
Летопись тихую пишут в траве.
Дубовый Нестор глазеет сквозь ветки
на белый вальс весёлых берёз.
И сонный гриб в изумрудной фуфайке
дождя напился и за день подрос.
Солнце багряное тенью лесной
в просвете туч покажет кино,
и где-то на пне под седою сосной
медведи забивают домино.
Озерца малые блещут безлесьем,
туча качает уставшие громы,
Поедем поговорим с лесом,
а уж тогда смогу я и с людьми.

Оригинал:

Цей ліс живий. У нього добрі очі...
В. Ц.

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.