Чия ж вина, що милий образ твій
до ранку не дає зімкнути очі,
парить мов ангел в мене в голові
і тихо про кохання все шепоче?
Твій подих відчуваю в тишині.
Мої думки з ділами ти звіряєш?
Обман відкрить силкуєшся в мені,
підрахувать все й вимірять бажаєш?
Твоя любов все ж не така міцна,
щоб просто в головах у мене встати.
Моє кохання не здола вона,
на варті вдвох ми, тож не будем спати!
Не можу я забутись навіть в сні,
бо інші поряд, та ген-ген мені…
12.06.2017
Майже 61-й сонет Шекспiра
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117061204959
Свидетельство о публикации №117061204959
Рецензии