Скарб життя

Ніхто не знає наперед
У кому правда, в кому мед.
Кого і з ким доля зведе
І хто вперед чи поряд йде.
Хто є знайомим, просто так,
А хто на хитрощі мастак.
Хто щастя в пригорщі несе
І хто віддасть нам геть усе.
Хтось відбере останній гріш
І скаже: «Могло бути й гірш!»
Хтось пожаліє й добрих слів,
А хтось, – запросить щоб присів
І чай із серденька наллє…
І скаже: «Все моє – твоє.»
Усе. Що в ласці Бог нам дав
Нам не сховати у рукав.
Ми ділим хліб і ділим дах, –
Наше життя в Божих руках.
Для когось ми у простоті.
Для когось – зорі золоті.
А комусь й серце не ввімкнеш,
Для нього все живе є мертве теж.
Ми в когось вірим далебі.
Так твердо вірим! Як собі!
І з кимось ми підемо в бій.
А хтось й для правди каже: «Стій!».
Ніхто не знає наперід,
Куди веде нас дивосвіт.
Одні піднімуть правди меч,
Від інших злом гримить картеч.
І так живе кожний із нас
Допоки світ цей не погас.
Рахуєм помилки чужі
І гострим лезо на ножі.
Хтось ріже шмат землі у брата
Й кричить – для тебе це не втрата!
Хтось серце людям віддає,
Шукає те, що всіх не вб’є,
Єднає в кращому на мить
Й підкаже – це й мені болить.
Розділить біль, розділить сіль
Й закличе щастя звідусіль
Щоб воно в дім життя зайшло
І квітом славним розцвіло.
Усе чим ділимось навпіл –
Нести ніколи не забракне сил.
Усе найкраще, що сховав –
Обезцінив і поховав.
Щоб скарб твій жив, чи щоб проріс, –
Прополюй зло й плекай свій ліс.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2017
11.06.2017 г.
09:52