Світ надмухує в вікна тополине летюче сім’я,
З нього сни ліплять гнізда попід черепицею,
Божевільні з них роблять загату на час передзим’я,
Щоби грітись у хугу (то є їх таємницею).
У клепсидрі пісок шарудить - хоче спрагло минати,
Божевільні, зазвичай, гасять спрагу цитринами,
І ховають між ребер, щоб потім себе розтинати,
Протікати в своє дольче віта нестримано.
Плавниками у шибки б’ються глибоководні риби,
Щось віщують, ворушать губами про задуху,
Божевільні пірнають в безодню потаємних заглибин,
Щиро вірячи в те, що там богова пазуха.
Боже вiльнi...
© Copyright: Фиолетта, 2017
Свидетельство о публикации №117061104492
Свидетельство о публикации №117061104492
Рецензии