Розчиняємося у близьких,
живемо їх турботами.
Усі думки тільки про них,
про себе думи не допускаємо,
серце за них кроїмо,
вдячності не чекаємо.
А Життя, по-тихеньку
котиться до відмітки - Рай.
А згадати
говоримо нічого,
як серце не край.
Розчиняeмося...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117061103523
Свидетельство о публикации №117061103523
Рецензии